Таємниці глибин: внутрішнє ядро Землі змінило ритм, що це означає для нас?
Земна куля, що здається нам непорушною, насправді перебуває в постійному внутрішньому русі. Вчені виявили, що тверде внутрішнє ядро нашої планети, розташоване на глибині понад 5000 кілометрів, сповільнило обертання і тепер дещо відстає від мантії, хоча ще нещодавно рухалося швидше. Ця “внутрішня хореографія” може мати несподівані наслідки, зокрема, впливати на магнітне поле Землі.
Дослідити безпосередньо це розпечене металеве серце планети надзвичайно складно. Науковці покладаються на вивчення сейсмічних хвиль, що проходять крізь надра Землі, для розуміння його поведінки. Аналізуючи записи землетрусів, що сталися поблизу Південних Сандвічевих островів між 1991 та 2023 роками, дослідники помітили цікаву закономірність. Зміни в сейсмічних хвилях, які проходили крізь ядро, з часом поверталися до попереднього стану. Це наштовхнуло їх на думку, що ядро змінило свою відносну швидкість обертання.
Коливання, що можуть впливати на магнітне поле
З 2003 по 2008 рік внутрішнє ядро Землі оберталося трохи швидше за мантію. Однак, починаючи приблизно з 2010 року, його рух сповільнився, і воно почало “надолужувати” той самий шлях у зворотному напрямку, але в 2-3 рази повільніше. Різниця у швидкості є надзвичайно незначною, лише від 0,05 до 0,15 градуса на рік. Це не впливає на загальну тривалість земної доби, але може проявлятися у мікроскопічних затримках сейсмічних хвиль.
Деякі вчені, зокрема Ї Ян та Сяодун Сун, висунули припущення, що ці коливання можуть бути циклічними і повторюватися приблизно раз на 70 років. За їхньою теорією, попередня подібна зміна відбулася на початку 1970-х років. Однак, ця гіпотеза ще потребує додаткових підтверджень через відмінності в методологіях досліджень.
Важливим аспектом цих внутрішніх рухів є їхній зв’язок з магнітним полем Землі. Хоча головне магнітне поле генерується рухом розплавленого металу у зовнішньому ядрі (процес, відомий як геодинамо), тверде внутрішнє ядро є частиною цієї складної взаємопов’язаної системи. Вчені вважають, що воно може впливати на конвекційні потоки у зовнішньому ядрі, тим самим опосередковано впливаючи на магнітне поле.
Останні дослідження, проведені геофізиком Джоном Відейлом із колегами, також вказують на те, що сейсмічні коливання фіксувалися станціями неоднорідно. Це свідчить про те, що ефект може бути спричинений не лише зміною швидкості обертання, а й деформацією на межі ядра. Остаточне розуміння цього складного явища ще формується, і науковці схильні вважати, що причина криється “і в тому, і в іншому”.
Ці відкриття підкреслюють, наскільки динамічною є наша планета, і як глибокі геологічні процеси можуть впливати на явища, що здаються нам стабільними. Подальші дослідження внутрішніх рухів Землі обіцяють розкрити ще більше таємниць, що ховаються під нашими ногами.
