Європейська прем’єра диплодока: відкриття, що переписує історію міграцій динозаврів
Світ палеонтології сколихнула несподівана новина: у самому серці Європи, в Іспанії, віднайдено перші в історії континенту добре збережені рештки знаменитого довгошийого диплодока. До цього часу цей вид динозаврів вважався суто північноамериканським, його знахідки були обмежені відомою формацією Моррісон у США. Відкриття ставить під сумнів усталені уявлення про географічне поширення гігантських ящерів у пізньоюрський період і вказує на значно ширші міграційні шляхи, ніж припускалося раніше.
Сліди динозаврів на стародавніх сухопутних мостах
Місцем сенсаційної знахідки стала стоянка Ла-Техерія, розташована в провінції Теруель на сході Іспанії. Археологи виявили вражаючий комплекс з 14 хвостових хребців та численних інших кісток, що належать диплодоку. Вік цих скам’янілостей оцінюється приблизно в 150 мільйонів років. Ця знахідка є вагомим доказом того, що в епоху пізньої юри між Північною Америкою та Європою існували сухопутні зв’язки, які дозволяли динозаврам перетинати величезні відстані.
Науковці припускають, що ці “мости” могли утворюватися внаслідок періодичних відступів вод прото-Атлантичного океану, що відкривало тимчасові наземні коридори. Саме цими шляхами, на думку дослідників, і мігрували гігантські завроподи, такі як диплодоки. Доктор Серхіо Санчес Фенольоса, один із провідних авторів дослідження, опублікованого в Journal of Vertebrate Paleontology, наголошує на значущості цього відкриття: “Результати розкопок є одними з найпереконливіших палеонтологічних доказів епізодів розселення та обміну фауною між двома континентами через протонічний Атлантичний океан у пізньоюрський період”.
Іспанський диплодок: розміри, анатомія та еволюційні зв’язки
Диплодок – це, без перебільшення, один з найвідоміших і найхарактерніших динозаврів. Його легко впізнати за надзвичайно довгою шиєю, що надавала йому схожості з велетенським лебедем, батогоподібним хвостом, який, ймовірно, слугував для балансування або захисту, та порівняно маленькою головою. За попередніми оцінками, іспанський диплодок досягав вражаючих 25 метрів у довжину, що ставить його в один ряд з його північноамериканськими родичами.
Винятковий стан збереження знайдених кісток дозволив детально дослідити анатомічні особливості цього екземпляра. Зокрема, у хребцях були виявлені великі повітряні порожнини, що, ймовірно, полегшувало масивне тіло динозавра, а також характерні борозни на нижній поверхні хвостових кісток і Y-подібні кістки в основі хвоста. Порівняння цих рис з анатомією інших завроподів дозволило однозначно віднести знахідку до роду Diplodocus, а точніше – до близького родича виду Diplodocus hallorum.
“Коли ми почали детальніше вивчати анатомію, то побачили поєднання ознак, характерних для видів диплодока”, – розповідає доктор Санчес Фенольоса. “Потім ми провели різні еволюційні аналізи, і всі вони вказували в одному напрямку. З кожним новим результатом картина ставала дедалі зрозумілішою: перед нами був диплодок”.
Крім того, район Теруеля вже відомий як важливий центр знахідок завроподів. Раніше тут були виявлені скам’янілості таких видів, як Turiasaurus та Losillasaurus. “Скам’янілості всіх цих динозаврів, включно з новим екземпляром диплодока, роблять Теруель важливим місцем для вивчення цього величезного різноманіття”, – зазначає доктор Альберто Кобос, ще один автор дослідження.
Наразі викопні рештки іспанського диплодока доступні для огляду відвідувачам музею палеонтології Арагону в Дінополісі, Теруель.
Інші примечательные знахідки
Паралельно з європейським відкриттям, з Китаю надійшла новина про виявлення фрагментів скелета динозавра, що жив близько 115 мільйонів років тому. Кістки, знайдені під час геологорозвідувальних робіт на глибині понад 470 метрів, були підняті з відкладень формації Баян-Гобі. Це перша подібна знахідка в західній частині басейну Іньген-Ецзінаці, що також може пролити світло на давні екосистеми.
