Попри постійні ракетні атаки, до Києва прибув відомий словацький економіст і реформатор Іван Міклош. Він долучився до конференції NV «Добробут нації», де обговорювали майбутнє української економіки та можливості її відновлення в умовах війни.
Міклош прибув до столиці заздалегідь, щоб поспілкуватися з учасниками заходу поза офіційною програмою. Його присутність стала символічною: людина, яка свого часу допомогла трансформувати економіку Словаччини, знову бере участь у дискусіях про українські реформи.
## Досвід Словаччини і українські реалії
Іван Міклош добре знайомий українській аудиторії. У 2000-х роках він був одним із архітекторів масштабних економічних змін у Словаччині, що дозволили країні перейти від постсоціалістичної стагнації до динамічного розвитку та інтеграції в європейські структури. Зокрема, тоді було впроваджено податкову реформу, дерегуляцію та зміни у фінансовому секторі.
В Україні Міклош працював як радник уряду — співпрацював із прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом і міністеркою фінансів Наталією Яресько. Його рекомендації стосувалися бюджетної політики, боротьби з корупцією та створення прозорих правил для бізнесу.
За словами економіста, ключова передумова економічного прориву — однакові правила гри для всіх учасників ринку. Саме це дозволяє залучати інвестиції та стимулювати підприємництво, навіть у складних умовах.
## Реформи під час війни: чи можливий стрибок
Сьогодні Україна опинилася у значно складнішій ситуації, ніж Словаччина на початку 2000-х, адже змушена проводити зміни під час повномасштабної війни. Водночас, на думку Міклоша, сам характер викликів не є принципово новим: країні так само потрібні структурні реформи, ефективне управління та мінімізація впливу політики на економічні процеси.
Одне з ключових питань — чи здатна Україна забезпечити швидке зростання і, зокрема, досягти середньої заробітної плати на рівні 1500 євро протягом п’яти років. Такий сценарій можливий лише за умови системних змін: покращення інвестиційного клімату, реформи судової системи та подальшої інтеграції до європейського ринку.
Досвід Словаччини показує, що навіть країни з обмеженими ресурсами можуть досягати значного економічного прогресу за короткий час. Однак це потребує політичної волі та послідовності у впровадженні реформ, без відступів під тиском короткострокових інтересів.
В українському випадку додатковим фактором стає післявоєнне відновлення, яке може стати як шансом для модернізації економіки, так і випробуванням на здатність ефективно використати міжнародну допомогу. Саме тому питання правил, прозорості та довіри залишаються визначальними для майбутнього розвитку країни.
