Назарій Яремчук, один із найвідоміших голосів української естради другої половини ХХ століття, у приватному житті залишався людиною стриманою і родинною. Попри популярність і сценічний успіх, його особиста історія не була сповнена гучних романів — співак пережив лише два глибокі кохання, кожне з яких залишило помітний слід у його долі.
## Перше кохання і шлюб, що залишився болючим спогадом
Майбутнє знайомство з першою дружиною відбулося ще в юності, коли Яремчук почав співати у легендарному ВІА «Смерічка» під керівництвом Левка Дутківського. Саме там він зустрів Олену Шевченко. За спогадами жінки, їхня перша зустріч стала визначальною — між ними одразу виникла взаємна симпатія.
Їхні стосунки розвивалися швидко: незабаром після знайомства співак познайомив обраницю зі своєю родиною та зробив пропозицію. Весілля відбулося на Закарпатті, а замість традиційного відпочинку молодята вирушили у гастрольний тур.
У шлюбі народилися двоє синів — Дмитро та Назарій. Подружжя прожило разом півтора десятиліття, однак згодом їхні шляхи розійшлися. Розлучення стало несподіванкою для близького оточення, а згодом і самі колишні партнери визнавали це рішення помилковим. Після розриву Олена переїхала до Києва, тоді як співак залишився у Чернівцях із дітьми.
## Другий шлюб і останні роки життя
З другою дружиною Дариною Яремчук познайомився вже після розлучення. Вони були сусідами в селі Тюдів. На той момент жінка виховувала доньку самостійно. Їхні стосунки швидко набули серйозного характеру, і в 1991 році пара обвінчалася.
Подружжя оселилося в Чернівцях, де згодом народилася їхня донька Марія. Сім’я жила тихо, без зайвої публічності, що відповідало характеру артиста. Саме в цей період життя Яремчук намагався поєднувати творчість із родинними обов’язками.
Однак незабаром після народження доньки співак дізнався про важке захворювання — рак шлунка. Попри зусилля рідних і лікування за кордоном, хвороба прогресувала. Останні роки він проводив поруч із сім’єю, час від часу виходячи на сцену.
Назарій Яремчук помер 30 червня 1995 року в Чернівцях. Його ім’я сьогодні носять вулиці та культурні установи, а пісні залишаються частиною української музичної спадщини, яка формувалася у період відродження національної естради 1970–80-х років.
