Токаєв звернувся до Путіна: “Не розумію причин війни” та запропонував “Стамбул 2.0”
На тлі затяжного російсько-українського конфлікту, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв висловив своє нерозуміння причин війни, яку Росія розв’язала проти України, під час особистої зустрічі з очільником Кремля Володимиром Путіним. Політик запропонував російському лідеру розглянути можливість замороження бойових дій, спираючись на модифіковані домовленості, досягнуті під час перемовин між українською та російською сторонами у Стамбулі.
Ця заява пролунала 25 липня в Омську, на полях XXII Форуму міжрегіонального співробітництва між Російською Федерацією та Казахстаном. За словами Токаєва, до нього надходять численні сигнали із США та Європи, які наполягають на тому, що конфлікт має міждержавний, а не внутрішній характер.
Шлях до миру через “Стамбульську формулу 2.0”?
“Можливо, цей конфлікт вже варто заморозити та повернутися до стамбульської формули 2.0, оскільки там були досягнуті значні результати. Потім – під гарантії великих держав, включаючи Росію, і далі рухатися до довгоочікуваного миру”, – запропонував казахстанський лідер. Однак, Токаєв не уточнив, яку саме версію “стамбульської формули” він мав на увазі, адже переговори між Україною та РФ в Стамбулі проходили декілька разів, ще з 2022 року, а саме навесні та влітку.
Варто зазначити, що українська сторона неодноразово підкреслювала неможливість використання результатів стамбульських переговорів 2022 року як основи для мирного врегулювання. Причина такого підходу криється в тому, що запропоновані тоді умови передбачали суттєві обмеження суверенітету України та не надавали жодних гарантій її безпеки. Президент України Володимир Зеленський категорично заперечував існування так званих “Стамбульських угод”, на які посилається російська сторона. Насправді, у 2022 році Москва представила Києву ультиматум, який фактично означав капітуляцію України та втрату її незалежності.
Збіги та розбіжності у риториці
Цікаво, що під час зустрічі з Путіним, казахстанський президент висловив низку тез, які доволі чітко збігаються з риторикою Кремля. Так, він назвав українців та росіян “братніми народами”, висловив співчуття щодо людських втрат з обох боків, а також заявив, що війна нібито вигідна “противникам” Росії. Крім того, Токаєв висловив впевненість у “максимальній дипломатичній гнучкості” російського президента під час його зустрічі з президентом США на Алясці, в Анкориджі.
Ці заяви виглядають обережними, адже Казахстан, як близький союзник Росії, намагається балансувати між двома сторонами. З одного боку, країна залежить від економічних та політичних зв’язків з Москвою, з іншого – декларує відданість міжнародному праву та територіальній цілісності держав. Заява Токаєва про нерозуміння причин війни та пропозиція повернутися до переговорів, що базуються на попередніх домовленостях, може свідчити про прагнення Казахстану знайти шляхи до деескалації конфлікту, хоча й через призму, яка враховує інтереси Кремля.
Історія переговорів між Україною та Росією, зокрема в Стамбулі, є складною та неоднозначною. Детальний аналіз подій, що відбувалися на початку повномасштабного вторгнення російських військ, дозволяє краще зрозуміти позиції сторін та причини, чому мирне врегулювання на той момент не було досягнуто. Це також пояснює, чому пропозиція “Стамбул 2.0” може мати різні інтерпретації та не бути прийнятною для всіх учасників конфлікту.
