Звуки успіху: як британські акценти впливають на кар’єру
Власні акценти як бар’єр: тривога та сором у професійному світі
Нове дослідження, проведене британською організацією More in Common, висвітлює несподівану, але поширену проблему в професійному житті країни – так звану “упередженість акценту”. Опитування, що охопило понад 3300 дорослих мешканців Англії, Шотландії та Уельсу, виявило, що кожен десятий респондент відчуває значну тривогу або навіть сором через свій особливий спосіб вимови, особливо в відповідальних професійних ситуаціях, таких як ділові зустрічі чи презентації.
Найбільш виражену тривожність, пов’язану з акцентом, зафіксовано серед носіїв так званого “джорді” (акцент, що походить з району Ньюкасла) та “кокні” (класичний східнолондонський акцент). У цих групах показник сягає 19%. Ще 18% опитаних, які розмовляють з валійським акцентом, також повідомили про схожі переживання.
Ця проблема має й прямі фінансові наслідки. Близько 5% респондентів переконані, що саме їхній акцент перешкодив їм отримати підвищення, збільшення зарплати або просування на керівну посаду. Особливо гостро це відчувають мешканці Бірмінгема, чий акцент відомий як “браммі”: серед них 13% вважають, що їхня вимова коштувала їм кар’єрних можливостей.
Мовний камуфляж та наслідки глузувань: адаптація заради професійної ідентичності
Стурбованість через акцент не обмежується внутрішніми переживаннями. Дослідження виявило, що 13% британців активно змінюють свою манеру мовлення, намагаючись звучати більш “професійно”. Це явище особливо поширене серед носіїв кокні та шотландських акцентів.
Проте, така адаптація не завжди є добровільною. Респонденти з акцентом Вест-Кантрі найчастіше стикалися з глузуваннями або критикою з боку колег – 15% зазнали такого досвіду. Серед людей з “джорді” цей показник становить 13%. Це свідчить про те, що, незважаючи на офіційні заяви про рівність, стереотипи та упередження щодо певних акцентів продовжують існувати в робочому середовищі.
Корені проблеми: акцент як маркер соціального статусу
Опитування було ініційовано організацією Common Ground, яка зосереджується на сприянні соціальній згуртованості та допомозі людям з неблагополучних сімей у працевлаштуванні. Засновниця організації, Лара Ньюман, ділиться власним досвідом: вона сама усвідомлено коригувала свій акцент, щоб досягти успіху в кар’єрі, побоюючись, що її природний говір західної Англії міг стати перешкодою під час вступу до університету чи пошуку роботи.
“Я вважаю, що проблема полягає в тому, що акцент автоматично асоціюється з рівнем освіти або іншими якостями. Він передбачає класову приналежність”, – пояснює Ньюман. Вона підкреслює, що саме це може стати значним бар’єром для молоді з менш привілейованих родин, яка прагне побудувати кар’єру.
Розширення горизонтів: навички замість акценту
Дослідження також торкнулося питання іноземних акцентів, вказуючи, що вони, поряд з регіональними, можуть створювати перешкоди для працевлаштування. Однак, більшість роботодавців висловлюють прагнення ставитися до всіх кандидатів та працівників однаково, незалежно від особливостей їхньої вимови.
Експертка з кар’єрного розвитку в LinkedIn, Шарлотта Дейвіс, оптимістично оцінює тенденцію. Вона зазначає, що сучасний ринок праці поступово трансформується. Наймання все більше базується на реальних навичках та кваліфікації кандидата, а не на його попередньому досвіді чи відповідності певному, часто застарілому, професійному образу. Ця зміна парадигми дає надію на майбутнє, де різноманітність мовних особливостей стане не перешкодою, а доповненням до професійної компетенції.
Історично, акценти в Британії відігравали значну роль у формуванні соціальної ієрархії. З часів індустріальної революції, коли міграція з сільських районів до міст призвела до появи чітких діалектів, акцент став не лише маркером географічного походження, а й соціального класу. Так званий “Received Pronunciation” (RP), або “елітарний акцент”, довгий час вважався ознакою високого соціального статусу та забезпечував доступ до кращих освітніх закладів та кар’єрних можливостей. Цей поділ, хоч і поступово розмивається, все ще залишає свій відбиток на сприйнятті мови та формуванні упереджень.
