У багатьох країнах Західної Європи звичні для українців продукти опиняються в категорії нішевих або навіть екзотичних. Різниця в кулінарних традиціях і стандартах виробництва формує асортимент супермаркетів, у якому складно знайти базові інгредієнти для звичних страв.
Молочні продукти та крупи: інша гастрономічна логіка
Один із найпомітніших контрастів — кисломолочний сир. У більшості європейських магазинів відсутній звичний для українців розсипчастий продукт середньої жирності. Його частково замінюють ricotta, quark або faisselle, однак вони мають іншу текстуру — від кремової до водянистої. Це ускладнює приготування традиційних страв, зокрема сирників.
Схожа ситуація з гречкою. У країнах ЄС вона здебільшого продається у відділах органічних продуктів і часто представлена у вигляді зеленої, необсмаженої крупи. Її смак і спосіб приготування відрізняються від звичного в Україні обсмаженого варіанту, який має характерний аромат.
Кефір і ряжанка також не є масовими продуктами. Кефір з’являється переважно як елемент тренду на «здоровий мікробіом», але продається невеликими обсягами й за вищою ціною. Ряжанка практично відсутня. Сметану зазвичай замінюють crème fraîche або подібні продукти з іншими смаковими характеристиками.
Риба, соуси та базові інгредієнти
У сегменті риби різниця проявляється у способах обробки. Оселедець у супермаркетах часто маринують із додаванням цукру, вина чи гірчиці, що змінює класичний солоний смак. Традиційні варіанти слабосоленого оселедця або копченої скумбрії частіше трапляються в спеціалізованих магазинах.
Європейські соуси також мають іншу рецептуру. Гірчиця та хрін зазвичай м’якші, іноді солодкуваті. Майонез відрізняється консистенцією та кислотністю, що впливає на використання у стравах, знайомих українській кухні.
Окрему нішу займають продукти, пов’язані з традиційною домашньою кулінарією. Наприклад, нерафінована соняшникова олія з вираженим ароматом у Європі майже не представлена — домінує оливкова або рафінована соняшникова. Варене згущене молоко, кабачкова ікра чи кондитерський мак також складно знайти у звичайних мережах через інші кулінарні звички або регуляторні обмеження.
Не менш показовою є ситуація з випічкою та хлібом. Попри багатство пекарських традицій, класичний житній хліб із щільною текстурою і кислинкою представлений обмежено. Натомість переважають багети, чіабата або зернові хліби іншого типу.
Заморожені напівфабрикати також мають іншу структуру ринку: замість пельменів і вареників популярні піца, рибні вироби чи паста. Водночас звичні для України солодощі на вагу практично відсутні — їх замінює фасована продукція.
Водночас попит на такі товари серед мігрантів сформував альтернативну інфраструктуру. У великих містах Європи активно працюють польські та східноєвропейські магазини, а також мультикультурні маркети, де можна знайти гречку, кисломолочні продукти, хліб і напівфабрикати, близькі до українських аналогів. Це поступово розширює гастрономічну карту континенту, поєднуючи різні кулінарні традиції в межах одного ринку.
