Британська компанія Real Ice випробувала технологію штучного нарощування арктичного льоду, яка вже дала перші результати під час польових тестів у Канаді. Експеримент відбувся поблизу Кембридж-Бей за участю місцевої громади інуїтів і став одним із небагатьох практичних кроків у спробах уповільнити танення полярного покриву.
Суть методу полягає у використанні насосів, які подають морську воду на поверхню льоду через спеціально просвердлені отвори. За температур близько -40°C вода миттєво замерзає, формуючи новий шар. Під час випробувань дослідники перекачали приблизно 50 тисяч тонн води, що дозволило збільшити товщину льоду майже на пів метра на площі близько 20 гектарів.
## Як працює технологія взимку та влітку
Зимовий етап передбачає саме нарощування льодового покриву, тоді як у тепліший період виникає інша проблема — накопичення талої води на поверхні. Щоб запобігти прискореному таненню, інженери створюють дренажні отвори, через які вода стікає назад під лід. У результаті поверхня знову стає світлою, що має критичне значення для відбиття сонячної радіації.
Білий лід здатен відбивати до 70% сонячного світла, тоді як темна океанська вода поглинає тепло і підсилює нагрівання. Саме цей ефект вважається одним із ключових чинників швидкого скорочення арктичного льоду в останні десятиліття.
## Масштабування та ризики
За оцінками ініціаторів проєкту, для стабілізації ситуації в Арктиці знадобляться інвестиції на рівні близько 10 мільярдів доларів щороку. Компанія вже тестує автономні підводні дрони, які можуть виконувати перекачування води без участі людей, що важливо в умовах екстремального холоду.
Водночас дослідники визнають, що технологія не є універсальним рішенням. Вона не усуває головної причини змін клімату — зростання концентрації парникових газів. Крім того, науковці поки не мають повного розуміння того, як масштабне переміщення води може вплинути на мікроорганізми та харчові ланцюги в арктичних екосистемах.
Проблема танення льоду в Арктиці загострюється щороку: за різними оцінками, планета втрачає десятки тисяч квадратних кілометрів крижаного покриву щорічно. Це явище фіксується з кінця ХХ століття і вважається одним із найчутливіших індикаторів глобального потепління.
Для мешканців північних регіонів такі експерименти мають не лише наукове, а й практичне значення. Зміни в товщині льоду впливають на традиційний спосіб життя, пересування та безпеку. Саме тому локальні громади долучаються до подібних ініціатив, попри їхню експериментальність.
