У народів віддалених островів Тихого океану виявили значну частку генетичної спадщини, що походить від денисівців — вимерлої гілки давніх людей. Нові результати геномного аналізу свідчать, що ці архаїчні фрагменти ДНК не лише збереглися, а й продовжують відігравати важливу роль у функціонуванні імунної системи.
Дослідження, про яке повідомляють міжнародні наукові видання, стало одним із найдетальніших у вивченні генетичного внеску денисівців у сучасні популяції. Найбільший відсоток таких генів зафіксовано у жителів Папуа-Нової Гвінеї — до 5% їхнього геному має денисівське походження. Для порівняння, серед населення Східної Азії цей показник залишається на рівні близько 0,1%.
Гени, що працюють і сьогодні
У межах дослідження вчені ідентифікували понад три тисячі генетичних варіантів, успадкованих від денисівців. Значна частина з них пов’язана з регуляцією імунних реакцій. Деякі з цих варіантів впливають на активність генів, які відповідають за боротьбу з інфекціями, інші — беруть участь у складніших біологічних процесах, включно з обміном речовин і розвитком організму.
Науковці припускають, що ці генетичні особливості могли забезпечити перевагу першим сучасним людям, які прибули до Океанії понад 40 тисяч років тому. Потрапивши в нове середовище з незнайомими патогенами, вони отримали своєрідну «генетичну підтримку» завдяки схрещуванню з денисівцями.
Спадщина давніх популяцій
Денисівці, як і неандертальці, належали до близьких родичів Homo sapiens і мешкали на території Азії. Хоча їхні фізичні рештки знайдені лише у вигляді окремих фрагментів, генетичні дані дозволяють реконструювати їхню роль у формуванні сучасних людських популяцій.
Попередні дослідження вже вказували на те, що населення Океанії має складне походження. Згідно з новими даними, предками сучасних острів’ян були щонайменше три різні групи давніх людей. Контакти між ними супроводжувалися обміном генетичним матеріалом, який частково зберігся до наших днів.
Водночас природний добір поступово усував менш корисні варіанти, залишаючи ті, що сприяли виживанню. Саме тому сьогодні серед населення регіону переважають гени, пов’язані з імунітетом, репродуктивною функцією, метаболізмом і формуванням кісткової системи.
Отримані результати розширюють уявлення про еволюційні процеси та демонструють, що взаємодія різних людських видів залишила відчутний слід у сучасному генетичному ландшафті.
