Домашні коти – несподівана загроза для екосистем: дослідження розкриває масштаб проблеми
Домашні коти, навіть перебуваючи на невеликій території, можуть завдавати значної шкоди місцевій дикій природі. Нове дослідження, проведене за допомогою GPS-трекерів, показує, що середня площа, яку використовує кіт, становить лише 3,6 гектара, при цьому більшість тварин не віддаляються від дому далі, ніж на 100 метрів. Однак, попри обмежену територію, кожен кіт може вбивати від 50 до 139 тварин на рік, значну частину здобичі залишаючи там, де її здобув.
Хижацька активність котів: неоцінені масштаби
Дослідження, в якому взяли участь 925 домашніх котів із шести країн (здебільшого США, Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії), показало, що коти, які проводять щонайменше 90% часу в житлових районах, садах та на парковках, концентрують свій хижацький вплив на невеликій площі. Це створює навантаження, співставне з впливом більших диких хижаків, які зазвичай займають значно більші території.
Власники котів часто недооцінюють кількість здобичі, яку приносять їхні улюбленці. За їхніми даними, це близько 42 тварин на рік. Однак, як з’ясувалося, це лише третина реальної кількості вбитих тварин. Експерименти з камерами, встановленими на котах, показали, що додому потрапляє лише 23% здобичі, тоді як майже половину тварини залишають на місці вбивства, а решту з’їдають одразу.
Зменшення мисливського інстинкту: практичні кроки для власників
Дослідники перевірили ефективність різних методів для зменшення мисливської активності котів. Перехід на корм із м’ясом як основним джерелом білка скоротив кількість принесеної здобичі на 36%, а щоденні короткі ігри (5-10 хвилин) – на 25%. Ці методи, за словами дослідника Роббі Макдональда, допомагають змінити поведінку самих котів.
Нашийники з дзвіночками не показали значного ефекту. Кольорові накладки на нашийники зменшили кількість спійманих птахів, але не вплинули на полювання на ссавців.
Коти як інвазивний вид: історичні приклади
Проблема домашніх котів як загрози для дикої природи не нова. Історичний приклад острова Меріон в Індійському океані показує, як завезені для боротьби з мишами коти перетворилися на серйозну загрозу для морських птахів. Завезені у 1949 році, їхні нащадки розмножилися до тисяч особин і протягом десятиліть знищували сотні тисяч птахів щорічно. Лише у 1991 році вдалося ліквідувати останнього кота на острові, що дозволило деяким видам птахів почати повертатися.
Ці приклади підкреслюють, що навіть невелика кількість тварин, які постійно перебувають на одній території, може мати руйнівний вплив на локальні екосистеми, особливо в місцях, де дикі тварини не мають природних хижаків.
