Пенсіонери роками чекають на виплату боргів за рішеннями судів: держава ставить їх у залежність від бюджету
Тисячі українських пенсіонерів, вигравши суди проти Пенсійного фонду, стикаються з багаторічним очікуванням належних виплат. Держава визнає свої борги, однак, посилаючись на бюджетні обмеження, фактично ставить виконання судових рішень у залежність від наявності коштів. Така практика призводить до того, що виплати, які мали б бути здійснені негайно, можуть затягнутися на десятиліття, а іноді й на століття.
Наприклад, борг у 150 тисяч гривень за нинішніх темпів погашення може бути виплачений лише через 67 років. Якщо сума заборгованості сягає 500 тисяч гривень, повний розрахунок займе понад два століття. Станом на 2026 рік загальний обсяг невиплачених коштів за судовими рішеннями щодо пенсій становить близько 97 мільярдів гривень, що свідчить про системний характер проблеми.
Як держава обмежила виконання судових рішень
У липні 2025 року Кабінет Міністрів України намагався врегулювати цю ситуацію, ухваливши постанову №821. Цим документом було встановлено механізм поетапної виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень, прив’язавши їх розмір до бюджетних асигнувань. Це означало, що навіть за наявності законного рішення суду, пенсіонер міг отримати лише частину належної суми, якщо фінансування було недостатнім.
Постанова №821 створила парадоксальну ситуацію: суд встановив розмір пенсії, яку держава зобов’язана виплачувати, але фактично її розмір все одно визначався можливостями бюджету. Різниця між присудженою та фактично виплаченою сумою перетворювалася на черговий борг, погашення якого могло розтягнутися на десятиліття.
Суд скасував постанову Кабміну, але проблема залишається
Київський окружний адміністративний суд визнав постанову №821 протиправною та нечинною, що було підтверджено Шостим апеляційним адміністративним судом. Важливо, що це рішення скасувало механізм, який дозволяв державі обмежувати виплати за судовими рішеннями.
Однак, навіть після скасування постанови №821, Пенсійний фонд України фактично призупинив виплати, посилаючись на відсутність “механізму виконання”. Це створило нову перешкоду для отримання коштів, хоча раніше виплати за судовими рішеннями здійснювалися у загальному порядку.
Згодом, 19 серпня 2026 року, Кабмін ухвалив нову постанову №1046, яка знову прив’язала виплату перерахованих за судовими рішеннями пенсій до бюджетного механізму. Таким чином, основний принцип — залежність виконання рішення суду від обсягу виділених державою коштів — залишається незмінним.
Бюджет не може ставити під сумнів рішення суду
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава зобов’язана забезпечувати його виконання. Обов’язковість судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що органи Пенсійного фонду не можуть виправдовувати невиконання або затягування виконання судових рішень відсутністю бюджетних видатків. Якщо держава може не виконувати остаточне рішення суду через брак коштів, то перемога в суді перестає бути реальним інструментом відновлення порушених прав, а перетворюється на початок довгої черги за належними виплатами.
Крім того, постанови Кабінету Міністрів, як підзаконні акти, мають забезпечувати реалізацію законів, а не змінювати їх зміст чи звужувати встановлені гарантії. Навіть попередні подібні постанови, як-от №649 від 2018 року, були визнані протиправними через намагання змінити порядок виконання судових рішень.
Право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією, та право на судовий захист не можуть бути поставлені в залежність від фінансових можливостей держави. Якщо після виграного суду пенсіонер мусить чекати десятиліттями на виплату, це ставить під сумнів реальну цінність судового захисту та верховенство права в Україні.
