Після масованих обстрілів і руйнувань житлових будинків в Україні дедалі більше людей стикаються з втратою близьких або зникненням рідних. У таких ситуаціях поруч опиняються не лише рятувальники, а й випадкові свідки, друзі чи знайомі, які прагнуть підтримати постраждалих. Водночас психологи наголошують: необережні слова можуть лише посилити травму.
## Що говорити і чого уникати
Керівниця психологічної служби ДСНС Анастасія Кучинська, яка понад десятиліття працює на місцях трагедій, застерігає від поширених фраз, що звучать ніби як підтримка, але насправді не допомагають. Зокрема, не варто запевняти людину, що «ви її розумієте» або що «все налагодиться». У стані гострого горя такі слова сприймаються як відсторонені й порожні.
Натомість ефективнішою є проста присутність. Іноді мовчазна підтримка — єдине, що справді працює. Фахівці підкреслюють: важливо дати людині відчути, що вона не сама, не нав’язуючи розмов і не переводячи увагу на власний досвід. Спроби порівнювати ситуації або розповідати про свої переживання можуть викликати відторгнення, адже в момент шоку людина часто не здатна сприймати чужі історії.
Психологи також звертають увагу на необхідність уважного слухання, коли постраждалий готовий говорити. У цей момент важливо підбирати слова обережно та зберігати спокійний тон, залишаючись для людини своєрідною опорою.
## Як діяти при паніці або ступорі
Окрему увагу фахівці приділяють реакціям гострого стресу — паніці, істерикам або, навпаки, заціпенінню. У разі панічного стану людину радять відвести подалі від натовпу, адже сторонні погляди можуть посилювати емоційний вибух. Часто додатковим тригером стають вигуки очевидців, які підкреслюють масштаб трагедії.
Для стабілізації стану застосовують прості методи: контроль дихання, вода або, за потреби, допомога медиків. Практика показує, що навіть агресивна реакція може змінитися на потребу в підтримці — достатньо витримати дистанцію і не втручатися різко.
Якщо ж людина не реагує на оточення, йдеться про стан ступору. У таких випадках важливо діяти спокійно: представитися, говорити короткими фразами, пояснювати свої дії та спостерігати за реакцією. Якщо контакт не встановлюється, людині дають час, залишаючи її під наглядом.
Психологи наголошують, що такі фізичні прояви, як тремтіння, є природною реакцією організму на сильний стрес. Його не варто стримувати — навпаки, контрольоване посилення може допомогти швидше знизити напруження. Також корисними вважаються прості речі: теплий солодкий напій або невелика кількість шоколаду, що сприяють стабілізації стану.
Досвід роботи рятувальників і психологів у зонах обстрілів показує: ключовим елементом допомоги залишається не стільки правильна фраза, скільки здатність бути поруч і діяти делікатно в умовах чужого болю.
