У Міністерстві юстиції України пояснили, в яких випадках громадяни, що перебувають за кордоном, можуть бути примусово повернуті на батьківщину. Йдеться не про осіб, які виїхали через війну чи отримали тимчасовий захист, а про тих, хто фігурує у кримінальних провадженнях.
Хто підлягає екстрадиції
За даними Дніпровського міжрегіонального управління Мін’юсту, процедура екстрадиції застосовується до двох категорій. Перша — це підозрювані або обвинувачені, які залишили територію України під час слідства чи судового розгляду, попри рішення суду про тримання під вартою. Друга — особи, вже засуджені, які уникнули виконання вироку, виїхавши за кордон.
У відомстві нагадують, що лише протягом 2024 року до України повернули 75 таких осіб. Це свідчить про дієвість міжнародних правових механізмів співпраці.
Як працює механізм повернення
Перебування за межами України, навіть у статусі біженця, не звільняє від кримінальної відповідальності. Якщо правоохоронці встановлюють місцеперебування розшукуваної особи, запускається процедура взаємодії між державами.
Українська сторона готує офіційний пакет документів, який містить інформацію про правопорушення, судові рішення, дані про громадянство та строки притягнення до відповідальності. Усі матеріали перекладаються мовою країни, де перебуває особа, і передаються через відповідні канали.
Координацію процесу здійснює Міністерство юстиції. Після отримання документів воно направляє запит на екстрадицію до іноземних органів. Якщо запит задовольняють, особу передають українській стороні, а її транспортування забезпечують правоохоронні структури. У разі відмови можливий інший варіант — передача матеріалів для кримінального переслідування безпосередньо в країні перебування.
У Мін’юсті окремо наголошують: екстрадиція не має масового характеру і не стосується українців, які легально проживають за кордоном. Вона застосовується виключно у межах кримінального переслідування.
Водночас у Європі посилюється контроль за міграційними процесами. Зокрема, система Eurodac дозволяє ідентифікувати іноземців за біометричними даними та відстежувати їхні звернення щодо отримання притулку в різних країнах ЄС. Це створює додаткові інструменти для виявлення осіб, які намагаються уникнути відповідальності, використовуючи різні юрисдикції.
