Всесвітній банк застерігає: збереження порогу бідності в $3 – ключ до допомоги найвразливішим
Аналітики Світового банку наполягають на важливості збереження встановленого порогу бідності в 3 долари США на день як ключового орієнтира для розподілу фінансової допомоги найбіднішим країнам світу. Згідно з їхнім дослідженням, будь-які спроби підвищити цю планку або повністю відмовитися від неї можуть залишити мільйони людей, що перебувають у найскрутнішому матеріальному становищі, без необхідної підтримки.
Динаміка боротьби з бідністю та аргументи проти зміни порогу
Глобальний рівень злиднів, який Світовий банк відстежує з 1990 року, продемонстрував значне скорочення. Якщо у 1990 році за межею крайньої бідності (розрахованої в цінах 2021 року) перебувало 43% світового населення, то до 2026 року цей показник, за прогнозами, знизиться до 10%. В таких країнах, як Китай, Індія, Індонезія та Бразилія, показники впали нижче 4%, а понад 100 держав взагалі не перевищують 1%. Ці вражаючі успіхи стимулювали дискусію про необхідність перегляду глобальної межі бідності, пропонуючи підвищити її в 10-15 разів. Однак, економісти Світового банку наводять вагомі аргументи проти таких радикальних змін.
По-перше, навіть за умови значного прогресу, за межею в 3 долари на день досі залишаються 826 мільйонів людей. Це населення, що перевищує сукупну чисельність Сполучених Штатів Америки та країн Європейського Союзу. У десятках країн світу рівень крайньої бідності перевищує 40%. Зважаючи на поточні темпи економічного зростання, деяким із цих держав знадобиться щонайменше три покоління, щоб досягти показника у 3%. Більше того, поточні темпи розвитку найбідніших країн є нижчими за історичні середні значення, що створює ризик зростання чисельності бідного населення протягом найближчого десятиліття.
По-друге, збереження поточного порогу є критично важливим для концентрації фінансової допомоги на найбідніших регіонах. Підвищення межі бідності до 30 або 45 доларів на день може призвести до переорієнтації міжнародної уваги та ресурсів на країни Східної Європи із середнім рівнем доходів, такі як Словаччина, Угорщина, Чехія та Польща. Натомість, доходи найбідніших 10% населення планети за останнє десятиліття зростали лише на 0,1% щорічно, тоді як середній клас демонстрував зростання на 2%. На тлі 30% скорочення офіційної допомоги на розвиток за останні два роки, наявного фінансування вистачить лише на покриття третини потреб для ліквідації бідності, що вимагає максимальної точності у розподілі коштів.
По-третє, поріг у 3 долари має методологічну прив’язку до національних стандартів найбідніших країн. Його розрахунок базується на вартості мінімального споживчого кошика та житла в цих державах. Будь-яка зміна цього порогу призведе до втрати зв’язку між міжнародною статистикою та реальними умовами життя населення у відповідних регіонах, що ускладнить адекватну оцінку ситуації та планування ефективних заходів.
Український контекст: мінімальні виплати та оцінка ризиків
Поточна соціально-економічна ситуація в Україні, спричинена тривалою війною та інфляцією, створює значний тиск на доходи громадян. Затверджений розмір мінімальної заробітної плати на сьогодні становить 8 000 гривень на місяць, або 266 гривень (приблизно 6,4 долара США) на добу для працездатної особи.
Пенсійне забезпечення та соціальні виплати знаходяться на ще нижчому рівні. Мінімальна пенсія за наявності необхідного страхового стажу становить 3 370 гривень на місяць, або 112 гривень (близько 2,7 долара США) на добу. Громадяни без відповідного стажу отримують соціальну допомогу в розмірі 2 361 гривні на місяць, що дорівнює лише 78,7 гривень (приблизно 1,9 долара США) на добу.
Реальна вартість фактичного продовольчого кошика для однієї особи в Україні коливається від 3 800 до 4 200 гривень на місяць, що вимагає витрат у розмірі від 126 до 140 гривень (3,0-3,4 долара США) на добу виключно на базові продукти харчування. Розрахунки свідчать, що мінімальна соціальна допомога без стажу не покриває навіть базового продуктового набору, а пенсія зі стажем покриває його лише без урахування витрат на комунальні послуги та ліки.
Перерахунок мінімальних соціальних виплат за реальним валютним курсом показує, що певна частина українців змушена жити менш ніж на 2 долари на добу. Це ставить таких громадян нижче глобальної межі крайньої бідності, визначеної Світовим банком, та свідчить про потенційну загрозу потрапляння України до переліку найбідніших країн Європи за купівельною спроможністю мінімальних доходів.
