Садиба Попова у Василівці на Запоріжжі залишається одним із найцікавіших архітектурних об’єктів сходу України — і водночас одним із найбільш вразливих через війну. Це єдиний збережений (хоч і частково) замковий комплекс регіону, який поєднує риси європейських стилів і нетипову для степової місцевості масштабність.
Від маєтку генерала до культурного осередку
Історія місцевості бере початок наприкінці XVIII століття, коли землі колишніх козацьких зимівників роздавалися імперською владою. Генерал Василь Попов отримав територію між річками Конка та Карачокрак, де згодом виникла Василівка. Назва поселення походить від імені власника.
Найбільшого розвитку маєток зазнав у другій половині XIX століття завдяки онуку генерала — Василю Попову-молодшому. Будівництво палацового комплексу тривало понад два десятиліття — з 1864 до 1884 року. Для реалізації задуму залучали архітекторів, серед яких, за окремими свідченнями, був Олександр Агєєнко. У Василівці навіть створили власні цегельні підприємства, які виготовляли спеціальну цеглу різних форм і кольорів.
Архітектура комплексу вирізнялася поєднанням готики, бароко та мавританських мотивів. До ансамблю входили головний палац, флігелі, вежі, манеж-стайня, каретний двір і парк. Усередині діяли бібліотека, художня галерея, етнографічний музей, а також лазні та зали для прийомів. На початку XX століття тут функціонували обсерваторія і метеостанція, що робило маєток не лише резиденцією, а й науковим осередком.
Руйнування, легенди і нові втрати
Із комплексом пов’язані численні легенди. Зокрема, йдеться про символіку, яку пов’язують із масонськими товариствами, а також про підземні ходи, що нібито з’єднували споруди та виходили за межі садиби. Частина цих підземель досі не досліджена.
Після встановлення радянської влади маєток зазнав системного розграбування. Колекції мистецтва та бібліотека були частково вивезені або знищені. У 1930-х роках головну будівлю розібрали на будівельні матеріали — з цієї цегли споруджували господарські об’єкти. Вціліли лише окремі елементи комплексу, зокрема флігелі та оглядова вежа.
У другій половині XX століття на території створили музей-заповідник, що дозволило частково зберегти історичну спадщину. Проте нові руйнування об’єкт зазнав уже у XXI столітті.
З 2022 року Василівка перебуває під російською окупацією. Замковий комплекс опинився в зоні бойових дій і постраждав від обстрілів. Зафіксовано пошкодження будівель, а також факти мародерства: з музею вивозили техніку та експонати. Територію використовували для військових потреб, що створює додаткові ризики для збереження пам’ятки.
Садиба Попова пережила кілька історичних епох і втрат, але досі залишається важливим свідченням культурного розвитку півдня України. Питання її збереження і відновлення напряму пов’язане з безпековою ситуацією в регіоні.
