Моторошні знахідки в іспанських печерах: давні європейці практикували канібалізм з різних причин
Археологічні розкопки в трьох печерах на півдні Іспанії відкривають нові, часто шокуючі, сторінки історії ранніх європейців. Аналіз тисяч людських кісток, знайдених у Маламурсо, Каріґуелі та Махоліці, що на території провінції Гранада, свідчить про те, що канібалізм не був поодиноким явищем, а радше неодноразово виникав у різних соціальних контекстах протягом тисячоліть. Нове дослідження, опубліковане в авторитетному Journal of Archaeological Science, заперечує уявлення про єдину форму “неолітичного канібалізму”, натомість розкриваючи складну картину практик, мотиви яких суттєво відрізнялися.
Печери як свідки давніх ритуалів та насильства
Протягом понад півстоліття ці іспанські печери слугували цінними джерелами інформації про життя перших мешканців Європи. Сучасні, високоточні методи аналізу дозволили вченим глибше зануритися в минуле, ретельно дослідивши майже тисячу людських кісток. Шукаючи сліди навмисної обробки, дослідники зосереджувалися на виявленні порізів, переломів, ударів та відбитків зубів. Ключовим завданням було встановити, чи ці пошкодження виникли ще за життя людини, чи вже після смерті, і чи були вони результатом людської діяльності, а не природних процесів.
Незважаючи на спільні риси в обробці людських останків – сліди варіння, порізів та зубів – кожна з печер розповіла свою унікальну історію.
Сліди конфліктів та ритуальних трансформацій
У печері Маламурсо виявлені кістки містять чіткі ознаки насильства. Ці знахідки, датовані приблизно 5000 роком до нашої ери, можуть свідчити про епізод колективного конфлікту. Наявність останків людей різного віку, від дітей до дорослих, наштовхує на думку про трагічну подію, коли загинула значна частина групи, а їхні тіла були згодом спожиті. “Ми виявили переломи, які свідчать про насильницьку смерть. Крім того, наш аналіз показав наявність останків людей усіх вікових груп. Це може свідчити про насильницьку подію, під час якої були вбиті всі або майже всі члени певної групи, після чого їхні тіла спожили”, – пояснює один з авторів дослідження, Антоніо Родріґес-Ідальго.
Печера Каріґуела, у свою чергу, розкриває свідчення багаторазових актів канібалізму, що відбувалися в різні періоди неоліту. Серед вражаючих знахідок тут – два людські черепи, які, за висновками вчених, були спеціально оброблені та перетворені на чаші. Це свідчить про глибоко символічний, можливо, ритуальний аспект практики.
На відміну від попередніх знахідок, людські рештки з печери Махоліка вказують на ймовірне проведення ритуальних практик, які, однак, не були пов’язані з актами насильства. Найпізніші свідчення канібалізму тут датуються приблизно 3800 роком до нашої ери. “Наше дослідження показує, що неможливо говорити про єдину форму “неолітичного канібалізму”, оскільки схожі археологічні свідчення можуть приховувати дуже різні соціальні реалії”, – підкреслює Родріґес-Ідальго.
Канібалізм як відображення соціальних змін
Важливо зазначити, що, згідно з дослідженням, канібалізм не був постійною практикою європейського неоліту. Натомість, він проявлявся епізодично, зосереджуючись у певні періоди та регіони. Вчені виділяють три основні хвилі подібних практик: кінець VI тисячоліття до н.е., середина V тисячоліття до н.е. та кінець III тисячоліття до н.е. “Ми не можемо сказати, що всі ці епізоди мали спільну причину”, – зазначає провідна авторка дослідження Пальміра Саладіє.
Проте, на думку науковців, ці періодичні прояви канібалізму відображають динамічні зміни в соціальній організації, відносинах між різними групами, а також у ставленні до смерті та насильства. “Але ми можемо стверджувати, що протягом усього неоліту, періодично, хоча й не безперервно, існували обставини, пов’язані з конфліктами та (або) маніпуляціями з людськими останками. На нашу думку, це відображає зміни в соціальній організації, відносинах між різними групами, а також ставленні до смерті та насильства”, – додає Саладіє. Ці знахідки змушують переглянути наше розуміння давніх європейських суспільств та їхніх складних, іноді тривожних, культурних практик.
