Чому в Італії позбуваються покинутих будинків
У низці італійських регіонів, зокрема на півдні країни, власники все частіше намагаються продати старі будинки за символічні суми. Йдеться не про туристичні вілли, а про занедбані об’єкти в невеликих містечках і селах, які для спадкоємців перетворюються на фінансовий тягар.
Однією з ключових причин є система оподаткування. У Італії нерухомість, що не є основним місцем проживання, підпадає під підвищені податкові ставки. Навіть якщо будинок пустує і не приносить доходу, власник зобов’язаний регулярно сплачувати значні суми.
Не менш поширеною є проблема спадщини. Часто будинки переходять у власність кількох родичів, які мешкають у різних містах або навіть країнах. Узгодити утримання чи ремонт такого майна складно, тому швидкий продаж стає найпростішим рішенням.
Додається і фактор юридичної відповідальності. Занедбані будівлі становлять потенційну небезпеку: у разі обвалу елементів конструкції або шкоди третім особам власник ризикує отримати значні штрафи та судові позови. Це стимулює позбавлятися проблемних активів якомога швидше.
Порожні села і новий інтерес іноземців
Демографічні зміни посилюють цю тенденцію. Молодь залишає невеликі населені пункти у пошуках роботи, освіти та кращої інфраструктури у великих містах або за кордоном. У селах залишаються переважно літні люди, а після їхньої смерті житло часто роками стоїть зачиненим.
Якщо спадкоємці не займаються майном, воно може перейти у власність муніципалітету. Місцева влада, не маючи ресурсів для утримання таких об’єктів, запускає програми продажу за символічною ціною — іноді від одного євро. Ініціативи такого типу з’явилися ще на початку 2010-х років як спосіб відродження депресивних територій і залучення нових мешканців.
Попри низьку стартову ціну, покупка супроводжується чіткими умовами. Зазвичай необхідно внести депозит у кілька тисяч євро, який повертається лише після завершення ремонту. Новий власник зобов’язаний протягом визначеного терміну — часто до трьох років — підготувати проєкт реконструкції та виконати роботи. У деяких випадках рекомендується або прямо вимагається залучення місцевих підрядників.
Фактична вартість такого придбання значно вища за символічну. З урахуванням нотаріальних витрат, дозволів і повної реконструкції, яка може включати відновлення даху, комунікацій і фасаду, бюджет зазвичай становить від 25 до 70 тисяч євро.
Інтерес до цих програм проявляють як громадяни ЄС, так і іноземці, зокрема українці. Для тих, хто працює дистанційно, такі локації виглядають привабливо через нижчі витрати на життя та можливість придбати власне житло без довгострокових кредитів. Водночас обмежений ринок праці та необхідність значних інвестицій у ремонт залишаються ключовими факторами, які слід враховувати перед ухваленням рішення.
