Китайський супутниковий проєкт Цяньфань: величні амбіції та зростаючі сумніви
На тлі активного розвитку китайської супутникової мережі Цяньфань, яка подолала позначку у 200 апаратів на орбіті, аналітики висловлюють серйозні сумніви щодо її амбітних планів. Попри прискорені темпи виведення супутників, компанія Shanghai Spacecom Satellite Technology (SSST) стикається з суттєвими проблемами, що ставлять під сумнів реалістичність її стратегії.
Втрачені терміни та невтішні цифри
З моменту запуску програми у 2024 році, SSST обіцяла вивести на орбіту 648 супутників до кінця 2025 року. Однак, за останніми даними, цей орієнтир був скоригований до 324 апаратів до липня поточного року. Таке відставання від початкових планів, у поєднанні з високою собівартістю кожного супутника (понад 10 мільйонів юанів, або близько 1,5 мільйона доларів), викликає занепокоєння серед фахівців. Для порівняння, SpaceX виробляла апарати першого покоління Starlink приблизно за 250 тисяч доларів, а супутники другого покоління — близько мільйона.
Фахівці відзначають, що щорічні збитки компанії зросли вчетверо, з 203 мільйонів юанів у 2022 році до 811 мільйонів у 2024-му. Загальні втрати за чотири роки сягнули близько 2 мільярдів юанів. Незважаючи на це, компанія продовжує залучати значні інвестиції, оголосивши про нове фінансування обсягом 5–6 мільярдів юанів у березні цього року, після рекордного раунду у 6,7 мільярда роком раніше.
Системні виклики та конкуренція
Однією з ключових проблем, що стримує розвиток Цяньфань, є відсутність у Китаю власної багаторазової ракети, здатної конкурувати за частотою пусків з Falcon 9, який є основою розвитку Starlink. Програма також стикнулася з тимчасовим призупиненням на сім місяців через конкуренцію за ракетні ресурси з іншим державним проєктом – мережею GuoWang.
За словами анонімного джерела з Центру запуску супутників Цзюцюань, компанія перебуває під великим тиском, і якщо темпи запуску не будуть прискорені, проєкт може зірватися.
Російський аналог Starlink: перші невдачі
Паралельно з китайським проєктом, варто згадати і про російську спробу створити власний аналог Starlink. Перший супутник нової системи “Рассвет”, розробленої приватною компанією “Бюро 1440”, втрачено менш ніж через три місяці після запуску. Апарат згорів в атмосфері, не активувавши двигуни після виходу на орбіту.
Запуск групи супутників “Рассвет” у березні 2026 року відбувся в умовах незвичної секретності, не отримавши офіційного підтвердження від Роскосмосу чи Міноборони РФ. Цей інцидент є серйозним ударом по амбіціям Росії щодо незалежного супутникового зв’язку.
