“Я став жертвою прокляття”: як легенда про гробницю Тутанхамона породила містичні смерті
Легенда про прокляття фараона, що нібито захищає гробницю Тутанхамона, продовжує захоплювати уяву, попри численні раціональні пояснення пов’язаних із нею смертей. Відкриття поховання молодого єгипетського царя у 1922 році стало сенсацією, але незабаром його оточила атмосфера містики, коли низка нещасних випадків та смертей людей, причетних до розкопок, почала списуватися на давню кару.
Перші “жертви” прокляття: Лорд Карнарвон та його оточення
Однією з перших трагічних постатей, чию смерть пов’язали з прокляттям, став лорд Джордж Герберт Карнарвон, головний спонсор експедиції. Приблизно через п’ять місяців після відкриття гробниці, 5 квітня 1923 року, він помер у віці 56 років від зараження крові та пневмонії, спричинених укусом комара. Хоча лікарі наполягали на цілком природних причинах, шанувальники містики почали говорити про смертоносні спори з поховання. Ці чутки підживлював відомий письменник Артур Конан Дойл, який припускав, що смерть лорда могла бути викликана “злим елементалем”.
Слідом за Карнарвоном, його друг, американський фінансист Джордж Джей Гулд, який відвідав гробницю у 1923 році, помер від пневмонії через кілька місяців. Археолог Артур Мейс, задіяний у каталогізації скарбів, також захворів і помер від ускладнень пневмонії. Особливого резонансу набула історія археолога Х’ю Евеліна-Вайта, який наклав на себе руки у 1924 році, залишивши записку зі словами: “Я став жертвою прокляття”. Навіть смерти тих, хто безпосередньо не входив до гробниці, як-от зведений брат лорда Карнарвона Обрі Герберт, якого спіткала смерть від зараження крові після стоматологічної операції, намагалися пов’язати з містичною силою поховання.
Містичні подарунки та загадкові збіги
Легенда про прокляття поширилася і на оточення головного археолога Говарда Картера. Видавничий підприємець сер Брюс Інграм, як стверджувалося, отримав від Картера муміфіковану руку, яку використовував як прес-пап’є. Невдовзі після цього його будинок згорів, а потім постраждав від затоплення. Рентгенолог сер Арчібальд Дуглас Рід, який нібито зробив рентгенівський знімок мумії Тутанхамона, згідно з популярними переказами, захворів і помер невдовзі після процедури. Ще одна загадкова історія розповідає про єгиптолога Джеймса Генрі Брестеда, чию домашню канарку нібито вбила кобра, що свідчило про зловісний знак.
Раціональні пояснення та життя Говарда Картера
Втім, сам Говард Картер, який провів у гробниці більше часу, ніж будь-хто інший, жив ще 17 років після її відкриття і помер у 1939 році від раку у віці 64 років. Його довголіття ставить під сумнів теорію про неминуче прокляття.
Сучасні дослідження пропонують раціональні пояснення цих трагічних подій. Наявність у замкнених приміщеннях гробниць небезпечних мікроорганізмів, таких як грибки Aspergillus, які можуть викликати алергічні реакції та інфекції, є однією з найімовірніших причин. Дослідження мумії Тутанхамона, проведене за допомогою комп’ютерної томографії, виявило, що молодий правитель страждав від численних захворювань, зокрема малярії та некрозу кісток, що могли призвести до його смерті.
Більшість смертей, пов’язаних із розкопками, мали цілком земні причини: поганий стан здоров’я, інфекції, ускладнення після хвороб та операцій, а також цілком реальні ризики, пов’язані з подорожами та життям у тропічному кліматі. За словами експертів, із 58 осіб, присутніх при відкритті гробниці, лише вісім померли протягом перших дванадцяти років, і багато з цих випадків мають логічне пояснення.
