Близько 252 мільйонів років тому Земля пережила найглибшу біологічну кризу за всю історію — пермсько-тріасове вимирання, під час якого зникла переважна більшість морських організмів. Нові інтерпретації наукових даних свідчать, що вирішальну роль у цій катастрофі могли відіграти не самі виверження лави, а процеси, що відбувалися під поверхнею.
Йдеться про Сибірські трапи — гігантську вулканічну провінцію, активність якої тривала сотні тисяч років. За оцінками геологів, у цей період в атмосферу потрапили колосальні обсяги вуглекислого газу, що суттєво змінило клімат планети. Водночас сам характер вимирання був відносно швидким у геологічному масштабі, що довгий час ставило під сумнів пояснення виключно поверхневими виверженнями.
## Підземні процеси як ключ до катастрофи
Дослідження, опубліковані у 2015 та 2017 роках під керівництвом Сета Берджесса та Семюела Боурінга, вказують на інший механізм. Вчені звернули увагу на масове формування так званих силів — горизонтальних тіл магми, які проникали у товщу осадових порід. Ці процеси охопили величезну територію сучасного Сибіру, включно з Тунгуською западиною.
Саме контакт гарячої магми з породами, багатими на органічні речовини, карбонати та солі, міг призвести до різкого вивільнення парникових і токсичних газів. У результаті в атмосферу потрапляли не лише CO₂, а й інші сполуки, здатні змінювати хімічний склад океанів і атмосфери.
За оцінками дослідників, температура поверхневих вод могла зрости приблизно на 10°C. Це спричинило масштабну деоксигенацію океанів, закислення води та руйнування екосистем. У таких умовах більшість морських видів не змогла адаптуватися.
## Дискусії навколо причин вимирання
Попри переконливість цієї гіпотези, наукова спільнота не дійшла остаточної згоди. Альтернативні моделі припускають, що значну роль могла відіграти дегазація мантійного плюму, який містив перероблену океанічну кору. У цьому випадку джерелом вуглекислого газу та інших речовин були б глибші процеси в надрах Землі.
Огляди палеонтологічних даних показують, що рівень втрат серед морських організмів коливається в межах 80–90%, залежно від методики підрахунків. У будь-якому разі масштаб події залишається безпрецедентним.
Сучасні дослідження сходяться на тому, що катастрофа стала результатом поєднання кількох факторів: інтенсивного вулканізму, різких змін у вуглецевому циклі, глобального потепління та швидкого руйнування екологічних систем. Така комбінація подій створила умови, в яких життя на планеті опинилося на межі зникнення.
