Сенсаційна знахідка у Вестмінстерському абатстві: римський саркофаг може приховувати останки середньовічного абату
Археологи встановили, що давній римський саркофаг, знайдений на території Вестмінстерського абатства у Лондоні, був повторно використаний для поховання високопоставленої особи у середньовіччі. Вчені припускають, що всередині можуть бути останки одного з абатів абатства, найімовірніше, Ельфвіга, який керував ним наприкінці X – на початку XI століття.
Сам вапняковий саркофаг, прикрашений римським орнаментом та латинським написом на ім’я Валерія Амандіна, датується пізнім римським періодом. Його було виявлено ще у 1820 році, а детальні розкопки провели у 1869-му. На той час вважалося, що жодні людські останки всередині не збереглися. Однак, під час консерваційних робіт у 2018 році, саркофаг відкрили, і всередині виявили повний скелет.
Несподіване відкриття та нові гіпотези
Радіовуглецеве датування кісток показало, що вони належать до періоду між 987 та 1052 роками, що підтвердило середньовічне повторне використання саркофага. Професор Ворік Родвелл, археолог-консультант Вестмінстерського абатства, висунув теорію, що похований чоловік, віком від 35 до 49 років і зростом близько 175 см, був високопоставленим представником духовенства.
Ключовим доказом на користь цієї гіпотези є великий англосаксонський хрест XI століття, викарбуваний на кришці саркофага. За словами Родвелла, такий вибір поховання та наявність хреста свідчать про статус померлого.
Два абати на прицілі археологів
Дослідник звузив коло потенційних кандидатів до двох абатів Вестмінстерського абатства того періоду: Ельфвіга (993-1020 рр.) та Вулфнота (1020-1049 рр.). Хоча обидва могли б претендувати на таке поховання, Ельфвіг видається більш імовірним кандидатом. Він був ченцем абатства ще до смерті попереднього настоятеля і прослужив на посаді абату близько 27 років.
Початково саркофаг, ймовірно, стояв у мавзолеї, а Валерій Амандін був заможною особою. Після занепаду Римської імперії, саркофаг, можливо, був перенесений до Вестмінстерського абатства і використаний повторно для поховання одного з його настоятелів. Як саме це відбулося, та чому було обрано саме цей саркофаг, залишається предметом подальших досліджень.
