На тимчасово окупованих територіях сходу України російські сили намагаються втримати контроль над паливним забезпеченням, комбінуючи різні способи постачання та зберігання ресурсів. Попри заяви про певну стабілізацію, ситуація залишається нестійкою і залежною від логістичних ризиків.
## Як організоване постачання пального
За словами керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, у Донецькій області росіяни змогли частково налагодити доставку палива. Одним із ключових чинників стала відносно коротка відстань до Ростовської області, що дозволяє швидше поповнювати запаси. Крім автотранспорту, окупаційні структури дедалі активніше використовують залізничні перевезення.
Водночас важливу роль відіграє розгалужена мережа невеликих нафтобаз, розташованих поблизу аграрних підприємств, зокрема у районах Бойківського та Новоазовська. Наявність таких об’єктів дає змогу розподіляти пальне дрібними партіями та ускладнює його виявлення. За словами експерта, навіть сучасні засоби спостереження не завжди дозволяють ідентифікувати точки зберігання без залучення агентурної інформації на місцях.
Окремо відзначається тактика маскування та поступового транспортування, що знижує ризики втрат під час перевезення. В умовах тривалої окупації частини територій із 2014 року російська сторона адаптувала логістику до постійної загрози ураження.
## Дефіцит не зник: ціни продовжують зростати
Попри певне покращення поставок, дефіцит пального фактично не подолано. Одним із показників цього є стрімке подорожчання бензину. За наявною інформацією, пальне на заправках з’являється переважно у ранкові години та швидко зникає, що свідчить про обмежені обсяги постачання.
Додатковим фактором ризику залишаються удари по логістичній інфраструктурі. Зокрема, нещодавній випадок у Бердянську, де згорів бензовоз під час зливу пального, вплинув на готовність перевізників працювати в таких умовах. Подібні інциденти змушують підвищувати вартість перевезень і скорочують кількість охочих виконувати рейси.
За оцінками Андрющенка, доставка одного бензовоза до Маріуполя обходиться приблизно у 5 тисяч євро, аналогічні витрати фіксуються і для напрямку на Крим. Це фінансове навантаження лягає на російські нафтові компанії і неминуче відображається на роздрібних цінах.
З огляду на поточні тенденції, паливна ситуація на окупованих територіях залишається вразливою. Навіть за умов часткової стабілізації постачання, структурні проблеми логістики та безпекові ризики не дозволяють говорити про довгострокове вирішення дефіциту.
