Світові ціни на нафту відреагували на часткове зниження напруженості навколо Ормузької протоки, заклавши у котирування сценарій обмеженої деескалації. На цьому тлі Росія опинилася серед тих, хто втрачає найбільше, адже зниження цін безпосередньо тисне на її бюджетні доходи, залежні від експорту енергоресурсів.
## Ринок швидко відіграв пікові ризики
З кінця лютого 2026 року військове протистояння між США, Ізраїлем та Іраном тримало нафтові ринки у стані постійної турбулентності. У квітні, на хвилі побоювань щодо блокування Ормузької протоки — ключового маршруту для близько п’ятої частини світових морських поставок нафти — ціна Brent піднімалася майже до 145 доларів за барель. Тоді багато учасників ринку очікували формування нового цінового коридору на рівні не нижче 90–100 доларів.
Однак уже на початку літа ситуація змінилася. Підписаний наприкінці червня меморандум про взаєморозуміння між сторонами конфлікту, попри свою крихкість, став сигналом для трейдерів про зниження негайних ризиків. Це спричинило швидке коригування цін до рівня 72–75 доларів за барель. Фактично ринок відіграв премію за геополітичну напруженість, яка накопичувалася протягом попередніх місяців.
Втім, стабільність виявилася нетривкою. Після нових атак на судна в Ормузькій протоці та заяв США про відновлення ударів по Ірану ціни знову почали зростати, демонструючи високу чутливість до будь-яких сигналів ескалації.
## Ормузький фактор і наслідки для Росії
Ормузька протока залишається критично важливим вузлом глобальної енергетики. Навіть часткові перебої у русі танкерів створюють ефект доміно для всього ринку. Водночас експерти зазначають, що навіть за умов поступового відновлення судноплавства повернення до довоєнних обсягів транспортування може затягнутися на роки через зростання страхових ризиків і обережність судновласників.
Для Росії нинішня ситуація має подвійний ефект. З одного боку, періоди ескалації традиційно підтримують ціни, що вигідно експортерам. З іншого — швидке зниження котирувань після будь-яких ознак стабілізації б’є по доходах значно сильніше, ніж раніше. Додатковим фактором залишається дисконт на російську нафту Urals, який зберігається через санкційні обмеження та зміну логістики постачань.
У результаті навіть короткі фази здешевлення нафти посилюють фіскальний тиск на російську економіку. На відміну від попередніх років, коли високі ціни частково компенсували обмеження, нинішня волатильність створює більш складне середовище для планування доходів.
На глобальному рівні ринок продовжує балансувати між ризиками нових перебоїв постачання та очікуваннями поступового відновлення стабільності. Ключовим фактором залишається безпека судноплавства в Перській затоці, яка й надалі визначатиме короткострокову динаміку цін.
