Нова космічна місія може кардинально змінити уявлення про народження Місяця
Людство стоїть на порозі революційного відкриття, яке може повністю переписати підручники історії про походження нашого супутника – Місяця. Дослідницька місія, що наближається до свого кульмінаційного етапу, має на меті підтвердити амбітну гіпотезу про колосальну космічну катастрофу, яка, за однією з теорій, призвела до появи Місяця.
Меркуріанський “уламок” як прародитель Місяця?
Приблизно 4,5 мільярда років тому, коли наша Сонячна система ще формувалася, міг статися епічний планетарний “зіткнення”. Згідно з однією з найсміливіших версій, саме потужний удар між прото-Землею та планетою, що згодом стала Меркурієм, викинув у космічний простір величезну кількість уламків. Саме з цих космічних “будівельних матеріалів” нібито і сформувався наш вірний супутник.
Усі погляди наукового світу зараз спрямовані на космічний апарат BepiColombo. Ця амбітна місія, стартувавши у 2018 році, готується до вирішального маневру – виходу на орбіту Меркурія, який заплановано на осінь поточного року, ймовірно, у листопаді. На борту BepiColombo знаходяться два високотехнологічні орбітальні модулі, оснащені найсучаснішими приладами. Їхнє завдання – ретельно дослідити хімічний та мінеральний склад поверхні найближчої до Сонця планети, що допоможе вченим краще зрозуміти процеси її формування.
Загадки Меркуріанської орбіти та складу
Цікаво, що сучасна орбіта Меркурія – найближча до Сонця – не єдина можлива його “адреса” у минулому. Деякі дослідники припускають, що Меркурій міг “народитися” значно далі від Сонця, можливо, десь поблизу орбіти Марса. Цю теорію підживлює його надзвичайна будова: непропорційно велике, щільне металеве ядро та відносно тонка зовнішня оболонка.
Професор Джерейнт Джонс, головний науковий співробітник проєкту BepiColombo від Європейського космічного агентства, пояснює: “У далекому минулому, коли планети тільки формувалися, вважається, що Меркурій почав утворюватися як планета середнього розміру. Однак, у нього врізався інший великий планетозималь, який фактично зірвав його зовнішню кору”. Саме цей, як він називає, “втрачений матеріал”, міг бути збагачений залізом, що пояснює високу щільність планети.
Щодо походження Місяця, професор Дірк Шульце-Макух з Берлінського технічного університету висловлює припущення, що саме з “космічного сміття”, втраченого Меркурієм під час такого зіткнення, міг утворитися наш супутник. Інша команда дослідників з Університету Аризони пропонує ще один сценарій: Меркурій міг зіткнутися з тілами, з яких пізніше сформувалися Земля та Венера, передавши їм частину своєї поверхні.
Марсіанські “відлуння” та залізні таємниці
Додатковими підказками стали дані, отримані місією NASA Messenger у 2011-2015 роках. Тоді вміст калію та торію на Меркурії виявився несподівано близьким до марсіанських показників. Йоганнес Бенкхофф, дослідник місії BepiColombo, зазначає, що калій є дуже летючим елементом, який легко випаровується в умовах високих температур. Наявність значної кількості калію на Меркурії, яка перевищує очікувані показники, може свідчити про потужне зіткнення, яке не тільки змінило орбіту планети, але й “змило” значну частину її кори.
Два “ока” на Меркурії
BepiColombo – це результат співпраці Європейського космічного агентства та японського космічного агентства JAXA. Місія складається з двох апаратів: Mercury Planetary Orbiter та Mercury Magnetospheric Orbiter. Назва проєкту віддає шану італійському вченому Джузеппе “Бепі” Коломбо, який зробив значний внесок у підготовку попередньої місії NASA Mariner 10 до Меркурія.
Менеджерка місії Санта Мартінес підкреслює складність дослідження Меркурія. Близькість до Сонця створює екстремальні умови, що робить як доставку, так і роботу апаратів надзвичайно складним завданням. Унікальність BepiColombo полягає в тому, що вперше в історії космонавтики до Меркурія одночасно відправляють два апарати. Їхня спільна робота на орбіті відкриє нові, раніше недоступні, можливості для розуміння однієї з найзагадковіших планет Сонячної системи.
