Міжнародна група дослідників протестувала експериментальний підхід до уповільнення танення арктичного льоду, що полягає у штучному нарощуванні його товщини за допомогою морської води. Польові випробування відбулися взимку 2024–2025 років у районі Кембридж-Бей на канадській території Нунавут.
На восьми тестових ділянках на поверхню криги за допомогою занурювальних насосів подавали морську воду шаром до 20 сантиметрів — один або два рази за сезон. Ще три ділянки залишили без втручання для порівняння. За словами дослідників, енергоспоживання насосів було мінімальним і не перевищувало витрат звичайних побутових приладів.
Після нанесення вода змішувалася зі сніговим покривом і замерзала, формуючи додатковий шар. Одночасно зменшення снігової ізоляції сприяло глибшому промерзанню криги знизу. У результаті до завершення зими оброблені ділянки виявилися товщими за контрольні в середньому на 32 сантиметри. При цьому подвійна обробка дала помітно кращий ефект.
Під час весняно-літнього періоду танення — від кінця травня до вересня — ці ділянки також довше зберігали цілісність. Вони залишалися світлішими, що підвищувало їхню здатність відбивати сонячне випромінювання і зменшувало нагрівання поверхні.
Масштабування залишається головною перешкодою
Сама ідея штучного нарощування льоду не є новою: її застосовували корінні народи Арктики, а також використовують у технічних процесах, зокрема при створенні льодових покриттів. Науковці розглядають цей метод як потенційно безпечнішу альтернативу масштабним геоінженерним втручанням, таким як розпилення аерозолів у стратосфері.
Втім, головна проблема полягає у масштабі. За оцінками попередніх досліджень, щоб охопити навіть десяту частину Північного Льодовитого океану, знадобляться мільйони насосних установок. Для всієї Арктики ця цифра може зрости до приблизно 100 мільйонів одиниць техніки. Це створює серйозні виклики для логістики, обслуговування та управління інфраструктурою в екстремальних умовах.
Оглядові наукові роботи попередніх років вказували, що реалізація такої технології у глобальному масштабі є малоймовірною. Попри це, результати останніх польових експериментів дають підстави говорити про локальні сценарії застосування, де ефект може бути відчутнішим.
Контекст змін у регіоні
Арктичний лід за останні десятиліття зазнав значного скорочення: від кінця 1970-х років його площа зменшилася приблизно на п’яту частину. Основною причиною цього процесу залишається глобальне потепління, яке змінює температурний баланс і прискорює сезонне танення.
Паралельно науковці фіксують і супутні зміни. Зокрема, уламки айсбергів, що відколюються від льодовиків, транспортують кам’янисті породи на морське дно. У результаті в окремих районах, таких як протока Фрам, формуються нові середовища існування для глибоководних організмів — коралів, губок та інших видів, які закріплюються на твердих поверхнях.
Таким чином, експеримент із нарощуванням льоду демонструє технічну можливість впливу на локальні умови, але водночас підкреслює складність застосування таких рішень у масштабах усього арктичного регіону.
